Запалимо свічку скорботи                             

              Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

                             Я зітхну... запалю обгорілу свічу,

     Помічаю: не замки-твердині, не храми —

   Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

       Піднялись, озиваються в десятиліттях,

З долини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: Вкраїна, XX століття

І не рік, а криваве клеймо — «33».

   Сьогодні в нашому класі була проведена виховна година присвячена пам'яті тієї частини українського народу, яка загинула мученицькою смертю від голодомору, заподіяного 1932-1933 роками. Многостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати її чорних сторінок. На цей урок ми прийшли зі свічками, як до храму. Хай же наша школа стане сьогодні храмом духовності, храмом Скорботи і Пам'яті.